На цей раз Гетцель переглянув Вернове оповідання й був ним дуже захоплений. Він негайно закликав до себе артиста — маляра Ріу (Riou) й віддав йому „Подорож на місяць“ до ілюстрування.
Відомо, що Ріу ілюстрував і далі Вернові твори, вкупі з де-Невілем, ділючи таким чином разом з Верном його широку популярність.
Проминуло кілька тижнів. Жюль Верн, не одержуючи ніяких відомостей від видавця, з завміранням сердечним прийшов до контори спитати про долю свого рукопису.
Важко переказати той настрій, який опанував Жюля, коли Гетцель подав йому чергове число журналу, в якому був надрукований початок того „захмарного“ оповідання.
Присуд Гетцелів був такий: „Ваше оповідання написано чудесно; мої діти читали його з захопленням; присилайте більше таких оповідань, а ще краще, напишіть на подібну тему великий роман для молоді: з вашого оповідання я вже бачу, що ви маєте хист і що ви вгадали, що може зацікавити молодих читачів“.
Ці слова визначили шлях творчости Верна. По кількох місяцях він приніс Гетцелеві свій роман: „П'ять тижнів на аеростаті“. Цей роман став за основну цеглину великої приязні межи молодим письменником і видавцем, а також — умови, на підставі якої Верн мусів що року подавати два томики нових творів.
Цю умову було списано 1864 року. З того часу Жюль Верн написав, а Гетцель видав по-над 84 томи.
Користуючись з наукового знання, з ріжних галузей науки, й виводячи його вибагливим везерунком на тлі поетичної вигадки, Верн писав на самі ріжноманітні теми, що видно хоч би з неповного й короткого огляду його творів, напр.: „Відкриття землі“, „Мандрівка кругом світу за 80 день“, „80.000 миль під водою“, „Зімівля серед криги“, „Подорож на місяць“, „Чорна Індія“, „Паровий дім“, „Замок на Карпатах“ і т. далі.
Цікаві, захоплююче написані романи принесли Вернові велику популярність, а ця остання збільшила число й наклад
