в цьому закладі тільки ні до чого нездатний, ексцентричний вчинок. На його думку, в ньому бракувало тої ідеї добра, яка повинна-б керувати вчинками розумної людини. Ця подорож не могла принести ніякої користи ні самому містеру Фоггу, ні иншим людям.
Через годину після того, як вирушили з Бомбею, потяг пройшов великим числом віадуків через острів Сальсет і вийшов на суходіл. На станції Каліан він поминув вітку, що вела праворуч через Кандалу й Пуну на південний схід Індії, і ввійшов у Східні Шатові гори з базальтовою підошвою, вкриті на височезних верховинах густим лісом. Коли-не-коли сер Френсіс Кромарті й Філеас Фогг перекидались кількома словами.
Отаман знову почав вже не раз перервану розмову.
— Кілька років тому, містер Фогг, тут була перешкода, яка дуже могла-би вас затримати.
— Яка перешкода?
— Залізниця переривалась коло підошви цих гір. Треба було переїздити через них на ношах або верхи на коні до станції Кандала, що лежить по той бік гір.
— Ця перешкода не змінила-б програму моєї подорожі. Я взяв на увагу можливість несподіваних перешкод.
— Однак у вас, містер Фогг, могла бути велика неприємність через вашого слугу.
Паспарту, закутавши ноги пледом, міцно спав, не гадаючи, що мова йде за нього.
— Англійський уряд, — казав далі сер Френсіс, — дуже суворо ставиться до образи місцевої святині, й цілком слушно. Він ставить вище всього повагу до релігійних звичаїв індусів, і коли б вашого слугу впіймали…
