урядовців, крамарів, що торгували опіумом та індіґо, та инші люде, яких посада чи власні справи кликали в східну частину півострова.
Паспарту сидів в однім купе з своїм паном. В протилежнім кутку умостився третій пасажир. Це був бригадний отаман сер Френсіс Кромарті, один з товаришів містера Фогга під час переїзду від Суецу до Бомбею. Він їхав до війська, що стояло в Бенаресі.
Сер Френсіс Кромарті, високій, білявий чоловік, літ на пятьдесят, дужо вславився під час останнього повстання. Він цілком заслуговував назву тубольця. З раннього дитинства він проживав в Індії, зрідка тільки буваючи на батьківщині. Як людина дуже освічена, — він легко міг би ознайомити містера Фогга з історією, звичаями й устрієм країни індусів, коли-б це було тому потрібно. Але містер Фогг нічого не розпитував. Він не мандрував кругом світу, але об'їздив земну кулю. В цю хвилину він вилічував про себе скільки годин минуло від його виїзду з Лондону.
Наслідки цього обрахунку були досить приємні й Фогг міг би потерти руки з виразом утіхи, коли б він тільки міг зробити цей зайвий, ні для чого непотрібний рух.
Сер Френсіс, звичайно, помітив орігинальність свого товариша по подорожі, хоча міг стежити за ним тільки за картами або в перерві між двома роберами. Йому дуже хотілось довідатись, чи билось серце за цею холодною зовнішністю, чи могла душа м-ра Фогга відгукнутись на красу природи, чи були в нього якісь моральні ідеали. Отаман зустрічав в житті багато незвичайних людей, але нікого з них не можна було порівняти з цим послідовником точних наук. Філеас Фогг не втаїв од сера Кромарті мети своєї подорожі й тих умов, при яких її було почато. Отаман бачив
