арабів, европейців та усяких инших націй, з яких складалось двадцятипятитисячне населення Адену. Він захоплювався надзвичайними фортецями, які робили місто Гібралтаром Індійського океану, й чудовими цістернами, над якими через дві тисячі літ після інженірів царя Соломона працювали ще й інженіри — англійці.
— Дуже, дуже цікаво, — казав Паспарту, повернувшись на пароплав. Коли бачиш щось нове, то мандрування навіть стає корисним.
В шість годин увечері „Монголія“ рушила з місця й швидко увійшла в Індійський океан.
На перегін між Аденом і Бомбеєм треба було сто шістьдесят вісім годин. Але година дуже сприяла плаванню пароплава. Подимав норд-вест (північно-західний вітер) і на допомогу парові стали вітрила. Хвиля припинилась і пасажирки в туалєтах ясних кольорів з'явились на містку. Знову почались танці й співи.
Таким чином подорож йшла в найкращих умовах. А Паспарту був дуже задоволений, що знайшов такого приємного товариша в подорожі, яким був для нього Фікс.
У неділю, 20-го жовтня заманячів індійський беріг. Через дві години на облавок вийшов лоцман. Швидко можна було розглянуть гірничу місцевість, а потім ряди пальм, якими було обсажено місто. Пароплав зайшов в рейд між островами Сальсет, Колаба, Еледанта й Бучер, а в чотирі з половиною години прибув до Бомбею. В цей час Філеас Фогг кінчав тридцять третій денний робер чудовим шеломом, який він зробив вкупі зі своїм партнером двом своїм супротивникам по грі. „Монголія“ повинна була прийти до Бохбею 22-го жовтня, а прийшла 20-го. Таким чином з того часу, як виїхав з Лондону, він виграв два дні, що й занотував у своїй записній книжці.
