Мешканців вулиці Севіль-Роу напевне дуже-б стурбувала звістка про те, що містер Фогг повернувся до дому. Бо його помешкання на другий день по приїзді, аж ні трохи не відмінилось з зовнішнього боку. Двері та вікна було позачиняно, не видно було ніяких ознак життя.
Справді, з двірця містер Фогг поїхав просто до дому, звелівши тільки Паспарту купить закусок.
Поважний джентльмен переносив з звичайним спокоєм свою тяжку невдачу. Втратив усе! А все через отого нікчемного поліцейського аґента!
І як раз саме тоді, коли він твердим кроком пройшов всю цю тяжку далеку дорогу, переміг та усунув з неї стільки трудних перешкод. При цьому знайшов навіть час зробити кілька добрих діл.
І нарешті, через якусь дурницю, непорозуміння програти всю справу! Це й справді було жахливою невдачою. З тих великих грошей, що він узяв з собою — зосталась сама дрібниця. З усього його майна зосталось тільки тих двадцять тисяч фунтів, що лежали в банкові братів Барінг, але ці гроші він мусів віддать своїм товаришам по Реформ-клюбові, яким програв заклад. Після таких витрат, він не збагатів би, коли-б навіть і виграв заклад, та навряд чи він і збірався багатіти в такий спосіб. Він бився об заклад ради чести; програвши його, він втрачував все, що йому належало. Але раз прийнявши якусь постанову — він знав, що має робити.
