забрав з собою містріс Ауду, Паспарту й навіть Фікса, якому ввічливо запропонував переїзд.
О девятій годині вони були вже на пароплаві й „Генріета“ вирушила в дорогу.
Почувши, що коштує останній переїзд, Паспарту вивіз таке „о“, що воно пройшло всю гаму знижених хроматичних згуків. А Фікс остаточно вирішив, що банк потерпить великі втрати. Справді, до кінця мадрівки, коли містер Фогг не викине ще кілька жмутків банкових білетів в море, в мішку їх зостанеться на 7,000 фунтів стерлінгів менше.
Після години плаванню „Генріета“ поминула маяк Ляйт-Бот, що зазначує вхід в Гудзон, обминула мис Сенді-Гук і вийшла в чисте море. Вдень вона поминула Лонг-Ісланд на однім рівні з маяком Файт-Ісланд і швидко пішла на схід.
Другого дня, 13-го грудня о полудні на місток вийшов чоловік, щоб при допомозі секстанта орієнтуватись де саме знаходилась тепер „Генріета“ у морі.
Читач безперечно гадає, що то був капитан Спіді. Отже ні! Це був есквайр Філеас Фогг, а капитан Спіді саме тоді сидів замкнений на ключ у своїй власній каюті. Цілком зрозуміло, що йому не дуже подобалось там сидіти й він рикав мов дикий звір від страшенного гніву та лютости.
Те-що сталось, вийшло дуже просто. Філеас Фогг хтів їхати до Ліверпулю. Андрю Спіді не схотів його туди везти. Тоді Філеас Фогг згодив-
