Фогг і його товариші ледве встигли сісти у вагон. Міста вони зовсім не бачили, але Паспарту признався сам собі, що він не дуже їм цікавиться; він вирішив, що тепер їм не до того, щоб оглядать американські дива.
Потяг надзвичайно швидко пробіг через міста: Кунсільблюфс та Йова, а вночі перейшов Місісіпі біля Девонпорту й через Рок-Ісленд увійшов в Ілінойс. Другого дня, 10-го, вони прибули до Чикаго, що піднявся з руїн і пишався своїми височезними будинками, поглядаючи в води чудового озера Мічіган.
З Чикаго до Нью-Йорку зосталось 900 миль. Потягів було досить багато й містер Фогг мав змогу безпосередньо пересісти з одного в другий. Моторний паровик швидко понісся на всіх парах по лінії Пітсбург-Форт-Вайн-Чикаго, немов-би розуміючи, що поважному джентльменові ніколи гаяти час. Як блискавиця промайнув він через Індіану, Огіо, Пенсільванію, Нью-Джерсей, поминаючи міста з старовинними назвами, які мали вулиці та кінно-залізні дороги й яким бракувало тільки будинків, бо їх не встигли ще відбудувати. Нарешті, заманячів Гудзон і 11-го грудня об одинадцятій з чвертю годині увечері, потяг спинився на двірці, на правім березі ріки, як раз проти пристані пароплавів лінії Купар, що инакше зветься: „Britisch and north American royal mail steam packet Cо“.
Пароплав „China“, якай їде до Ліверпулю, відійшов за сорок пять хвилин перед тим.
Вкупі з пароплавом „China“ відійшли неначе всі надії Філеаса Фогга. Бо й справді, ні один з
