Філеас Фогг увійшов в Реформ-клуб і зразу повернув до їдальної залі цього величезного будинку, що коштував не менш трьох милійонів.
Девять вікон цієї роскішної кімнати виходили в чудовий сад, де вже помітно жовкло листя. Філеас Фогг сів на своїм звичайнім місці до застеленого для сніданку столу. На сніданок була риба з гостренькою підлевою, шматок червонястого ростбіфу, пиріг з аґрусом, шматок честера[1] й кілька чашок добрящого чаю, який присилали спеціяльно по замовленням Реформ клубу.
В дванадцять сорок сім хвилин він встав зза столу й перейшов до вітальні, роскішної кімнати, прикрашеної картинами в коштовних рямах. Служник подав йому нерозрізане число „Teimes“[2]. Фогг звиклою рукою розгорнув часопис і почав читати. В три години сорок сім хвилин він взяв „Standard“ і читав цю газету до обіду.
Обід одбувся так само, як і сніданок, з додатком лиш „королівської британської підлеви“.
В п'ять годин сорок хвилин після обіду містер Фогг знов перейшов до вітальні й цілком утопив очі в „Morning Chronicle“.
Через півгодини прийшло ще кілька членів клубу й притулились до каміну, де палав кам'яний вугіль. То були звичайні партньори Філеаса Фогга, такі ж охочі до вісту[3], як і він: інженер Андр'ю Стюарт, банкири Джон Сюлліван і Самуель Фаллентен, бровар Томас Фланоган, Гот'є Ральд, один з членів адміністрації англійського банку; — люде все заможні й дуже поважні навіть в Реформ-клубі, який налічує в складі своїх членів, що найвидатніщих фінансістів і промисловців.
