Містріс Ауда зблідла, бо вся кров збіглась в неї до серця. Вона схопила за руку містера Фогга, але той лагідно відхилив її. Паспарту готовий був кинутись на американця, який з надто образливим виразом поглядав на свого супротивника. Тоді встав Фікс і промовив до Проктора.
— Ви забули напевне, що мусите мати зо мною діло. Бо мене ви не тільки образили, але ще й вдарили.
— Вибачте, містер Фіксе — заперечив Філеас Фогг — вибачте, але справа торкається одного мене. Полковник знову образив мене, кажучи, що я не повинен був ходить з вина. І за це він мусить дати мені задоволення.
— Коли бажано, де бажано й як бажано? — відповів полковник Проктор.
Містріс Ауда даремне намагалась втримати містера Фогга.
Спроба Фікса повернути всю біду на себе не вдалась, Паспарту хотів викинуть полковника з вагону, але містер Фогг утримав його рухом.
Філеас Фогг вийшов з вагону, й американець пішов за ним.
— Пане добродію, — промовив Фогг — я дуже поспішаюсь до Европи й всяка перешкода дуже вплине на мої справи.
— А мені яке до цього діло? — спитав Проктор.
— Я сподівався, пане добродію, — чемно казав далі містер Фогг, — я сподівався повернутись до Америки, щоб відшукати вас тут, коли закінчу свої справи в Старім Світі.
— Он як!
— Чи бажано буде вам призначить мені зустріч через шість місяців?
— Може хочете через шість років?
— Я кажу через шість місяців і з'явлюсь в призначений термін.
