колінами її південного рукава. О девятій годині потяг прибув до міста Порт-Плет.
Це місто лежить між двома рукавами згаданої вище річки, що з'єднується нижче міста в одну могутню жилу, яка вливається в Місурі трохи нижче Омаха. Вже проминули сто перший мерідіан.
Містер Фогг з своїми товаришами знову сіли до карт.
Ніхто не нарікав на довгу дорогу, навіть „дурень“. Фікс почав з того, що виграв кілька гіней, але теперь він знову їх програв. Однак же він був спокійний не менш, як і сам Філеас Фогг. Зате останньому цього ранку дуже повелось: тузи й онери сипались до його, як з мішка.
Саме в той мент, коли Філеас Фогг, обдумавши якийсь сміливий план, намірявся походити з вина, за його лавкою почувся голос:
— А я пішов би з дзвінки!
Всі враз поглянули туди. Біля них стояв полковник Проктор.
Проктор і містер Фогг зразу впізнали один одного.
— А це ви, пане англійцю! Ви збіраєтесь ходить з вина?
— І йду з нього — відповів містер Фогг, — кладучи на стіл десятку цієї масти.
— Отже я хочу, щоб це була дзвінка, — роздратованим голосом промовив полковник Проктор.
І він зробив рух, щоб схопити карту, додавши:
— Ви нічого не розумієте в грі!
— Можливо, що я більше розумію в другій, — промовив Філеас Фогг, підвівшись з місця.
— Од вас залежить спробувать це, син Джон-буля — нечемно відмовив янкі.
