Звідціля йшла вітка залізної колії до міста Денвіга — столиці штату Колорадо. Ця місцевість багата золотими та срібними копальнями, через що місто налічує вже до 50.000 душ населення. До цього часу — за три дні й три ночі — пройдено було 1382 милі. Чотирьох днів і ночей було доволі для того, щоб заїхать до Нью-Йорку. Філеас Фогг не змінив свого програму. Вночі поминули лагер Вальба, який залишився праворуч. Рівнобічно залізничій путі протікав Лоджполь, поділяючи один од другого сусідні штати Венолінг та Колорадо. В одинадцять годин потяг вступив в штат Небраска, поминувши Седжвік і надійшов до Юльсбургу, що стоїть на похилім рукаві Плет-Рівера.
На цім місці 1867 року справлено було урочисте відкриття Союзної залізниці й головним її інженером призначено було Д. М. Доджа. Два дужих локомотиви доставили сюди потяг з девятьох вагонів, в яких сиділи особи, запрошені на це урочисте свято. Між ними був і віце-презідент Томас Дюран. Тубольці влаштували виставу, на якій показано було війну індійців; потім спалено чудового фейєрверка, весь день лунали радісні окрики; — урочисте свято відзначилось виходом в світ першого числа часопису: „Railway-Pioneer“. Так одсвяткували відкриття цієї величезної залізничої лінії, перекинутої через пустелю, цього знаряддя поступу та цівілізації; — цієї дороги, що повинна була з'єднать ще не істнуючі міста. Голос паровика, могутніший від ліри Амфіона, повинен був збудити до життя та розцвіту ці майбутні міста.
О восьмій годині ранку поминули форт Мак-Фреон. Звідціль до Омахи зоставалось ще триста пятьдесят сім миль. Дорога йшла вздовж берегу Плет-Рівера, заломлюючись згідно з вередливими
