зустрічі, яка може мати дуже сумні наслідки. Треба, щоб він зовсім його не побачив.
— Ваша правда, пані. Ця зустріч може зіпсувати все. Чим би вона не скінчилась, вона затримає містера Фогга й тоді…
— І тоді заклад буде програно — докінчив Паспарту. — Через чотирі дні ми будемо в Нью-Йорку. Як би за цих чотирі дні містер Фогг не виходив з вагону, то була-б надія, що все обійдеться гаразд, без випадкової зустрічі з отим клятим американцем, хай йому грець! Ми знайдемо спосіб йому перешкодити.
Розмова перервалась через те, що містер Фогг прокинувся й почав дивитись у вікно. По кількох хвилинах Паспарту зтиха запитав шпига:
— Ви справді пішли-б за його битись?
— Я вживатиму всіх можливих заходів, аби довезти його живим до Европи, — звичайним тоном, але з певною рішучістю відповів Фікс.
Паспарту почув, як щось, немов, комашня полізла йому по за шкіру по всьому тілі, але його переконання в тому, що містер Фогг невинуватий зосталось непохитним.
Та як же його зробити, щоб затримати на ввесь час містера Фогга у вагоні й попередити зустріч його з полковником Проктором? Хоча це не така вже важка справа. Містер Фогг не був занадто цікавим та непосидющим. До того-ж шпиг вигадав гарний спосіб.
— Як же довго та нудно йде час у поїзді — промовив він, звертаючись до містера Фогга.
— Еге, — згодився останній, — але він пройде.
— На пароплавах, коли я не помиляюсь, ви мали звичку грати в віст?
— Так, — одповів містер Фогг — але тут це майже неможливе. Я не маю ні карт, ні партньорів.
