рез зненависть ворогів, мусів звідтіль утікати на Далекий Захід.
Тепер зосталось вже тільки десять слухачів і серед них Паспарту, який дуже уважно слухав місіонера. Таким чином він дізнався, що по довгих утисках Сміт з'явився в Ілінойсі і заснував на березі Місісіпі місто під назвою Науво-ля-Бель, населення якого зросло до дватцяти-пяти тисяч; що він став там мером, суддею, а потім, в 1843 році виставив свою кандідатуру на презідента Союзу. І нарешті його заведено було в пастку у Картаґені, посажено до вязниці, де він був убитий замаскованими людьми.
Тепер Паспарту лишився зовсім один у вагоні. Дивлячись йому просто в вічі, та неначе маґнетизуючи його, місіонер розповів йому, що через два роки після смерти Сміта, його послідовник, натхнений пророк Брайам Юнг покинув Науво, оселився на березі Солоного озера й тут, на родючім ґрунті, на дорозі емігрантів, що переселялись через Уту до Каліфорнії, нова колонія, завдяки полігамичним переконанням мормонів, надзвичайно розрослась.
— От через що — додав Вільям Гіч, — і спалахнув до нас зненавистю конгрес; от чому жовніри Союзу вступили на землю Ути; от чому пророка Брайама Юнга було посаджено у вязницю самим беззаконим чином. Та ми не скоримось силі! Нігди! Вигнані з Вермону, вигнані з Ілінойса, вигнані з Огіо, з Місурі, з Ути — ми знайдено нарешті де-небудь незалежну теріторію й розкладемо там свої намети… А ви… — додав він, вперши свій погляд в єдиного свого слухача, — чи розкладете й ви свій намет під тінню нашого прапору?
— Ні, — хоробро відповів Паспарту, та в свою чергу вискочив з вагону, залишивши фанатика проповідувати в пустелі.
