Покійний презідент Лінкольн, память якого так всі шанують, сам визначив початок нової залізниці в місті Омаха, штату Небраска. Зараз таки почалось будовання з цілком американською поспішністю та працьовитістю, без гальмуючої справи канцелярщини. Прудкість виконання ні в якім разі не пошкодила якості праці. На прерії дорогу вкладали по півтори милі за день. По викладених вчора рейках ходив вже паровик, що підвозив рейки для праці другого дня, посуваючись все далі та далі нововикладеними рейками.
Від Тихоокеанської дороги відходить кілька віток до штатів Іова, Канзас, Колорадо та Ореґон. З міста Омахи дорога проходить спочатку вздовж лівого берегу Плетт-рівера, до гирла його північного рукава, потім йде південним рукавом і переходе по теріторії Ларамії та через Вахзагські гори. Після того вона обходить Солоне озеро, переходе через місто Солоного озера, столицю мормонів, виходить на долину Туіли. Далі залізниця проходить вздовж американської пустині, гір Седара та Гумбольта, річки Гумбольта, Сіери-Невади й нарешті знову спускається через Сакраменто до Тихого океану, при чім ці спуски бувають не більш, як на дванадцять футів високости на протязі одної милі навіть там, де дорога переходить Скелисті гори.
Така була ця довга артерія Америки, яку потяги пробігають за сім день. Вона давала можливість містерові Фоггові, як він, принаймі, сподівався, прибути 11-го до Нью-Йорку й сісти там на пароплав, що вирушить до Ліверпуля. Вагон, в якому їхав містер Фогг, був подібний до довгого омнібуса. Він стояв на двох чотирьохколісних платформах. Таке відбудовання робило можливим обертати потяг по кривих лініях невеликого радіусу, бо платформи не були щільно між собою счіплені.
