— Слава! Гіп-гіп! Слава! Мандібой!
То була нова партія виборців, що прийшла на допомогу й вдарила в фланг партії Камерфільда.
Містер Фогг, містріс Ауда та Фікс опинились між двома вогнями. Одійти було нікуди. Спинити цю течію людей, озброєних палицями, з метальовими заківками й кастетами, було неможливо. Філеас Фогг з Фіксом намагались захистити собою молоду пані, приймаючи на себе дужі штовхани. Містер Фогг, як звичайно, спокійний і урівноважений хотів було вже використовувати природну зброю всякого англійця, але даремне. Широкоплечий, рижобородий та червонопикий велетень-американець, що був ватажком тільки що прибулої партії, підняв вже свого кулака над містером Фоггом. Погано довелось джентльменові, коли-б Фікс не запобіг тій біді, принявши її на себе. Під капелюхом шпига, поверненім в млинця, вискочила велика ґуля.
— Янкі! — промовив містер Фогг, з призирством поглянувши на свого супротивника.
— Джон Буль! — одповів той.
— Ми зустрінемось.
— Коли вам бажано. Ваше ймення?
— Філеас Фогг. А ваше?
— Полковник Стем Уільям Проктор.
Під час тої розмови хвиля натовпу спала. Повалений Фікс підвівся. Одежу його було дуже пошарпано, але значної шкоди він не дістав. Пальто його було роздерто на-двоє. Штани стали подібними до тих, які вживають індійці. Підлягаючи місцевості, вони одягають штани тільки після того, як вирвуть з них всю задню частину. А проте містріс Ауду було захищено й лишень Фікс дістав доброго стусана.
— Дякую вам, — промовив до Фікса Філеас Фогг, коли вони вийшли з натовпу.
