— Очевидячки, що це мітінг, — зауважив Фікс. — Напевне його скликано для якогось надзвичайно пекучого питання. Я не здивуюсь, коли б виявилось, що знову піднято вирішене вже Алабамське питання.
— Може бути, — звичайно відповів містер Фогг.
— У всякім разі тут є два чемпіони: Камерфільд та Мандібой.
Обпершись на руку містера Фогга, містріс Ауда задоволено дивилась на цей схвильований натовп. Фікс тільки що збірався запитати одного з своїх сусідів в чому справа, коли рух серед натовпу зразу збільшився. Вигуки, лайка стали голоснішими. Держала прапорів повернено було в наступаючу зброю. Зникли з повітря руки, миготіли лише одні кулаки. З імперіялів, припинених омнібусів та вагонів трамваю виникла орігінальна перепалка. Все служило замісць набоїв. Чоботи та черевики літали в повітрі. Здавалось, що до вигуків приєднались і згуки револьверної стрілянини. Як видко було, захоплені американці почали орудувати вже й своєю національною зброєю.
Бійка наближалась до східців, де стояли наші мандрівці. Нижчі ступіні вже було занято натовпом. Видко котрась з партій перемогла, але звичайні глядачі не могли розібрати за ким була перемога — Мандібоєм чи Камерфільдом.
— Я гадаю, що нам краще вийти звідціль, — промовив Фікс, котрому не хотілось, щоб містера Фогга було побито або, щоб той увязався в якусь пригоду. — Коли тут в чому-небудь замішано Англію й нас впізають, то погано прийдеться.
— Англійський громадянин… одповідав містер Фогг.
Але це встиг він скінчити своєї фрази, як позаду нього счинився страшенний крик.
