То був мітінг. Так принаймі міркував Фікс і висловив свій здогад містерові Фоггу.
— А чи не краще було-б нам, — додав він, — не вмішуватись в цей натовп, бо нас заштовхають або ще й почастують штовханами.
— Справді, — відповів містер Фогг. — Штовхани, хоч-би й політичні, все-ж зостануться штовханами.
Фікс визнав потрібним усміхнутись на це зауваження. Щоб бачити все, що діється перед ними й не вмішуватись в натовп всі троє стали на верхнім плацу тераси, що східцями відділялась од нижньої частини вулиці. Перед ними з другого боку вулиці, між крамницями з нафтою та вуглем знаходилось щось подібне до імпровізованого бюра на вулиці. Видно було, що сюди з усіх боків сходився люд.
Але з якого випадку відбувався цей мітінг? Філеас Фогг зовсім того не знав. Можна було гадати по надзвичайному зхвилюванні й рухові серед населеня міста, що справа йшла про вибори якогось вищого військового чи громадського чину: губернатора Штату або члена конгресу.
В ту хвилину серед натовпу піднявся сильний рух. Потім всі руки знялись вгору. Де-котрі з їх, міцно стулені в кулак, швидко підіймались і спускались вниз, що безумовно виявляло енергійну маніру їх хазяїв подавати свій голос. Галас дужчав… Нові течії розходились серед натовпу. Все це море людських голів наче хвилювалось під натиском вітру й те хвилювання підходило вже до тераси. Кількість капелюхів помітно зменшувалась, а ті, що залишались, наче стали нижчими, як їм слід бути. Прапорі на хвилину зникали й знову підіймались, але вже значно обшарпані.
