Але Паспарту не з'являвся на радість Фікса, який дуже цього боявся. Коли-б випадок привів сюди бідного слугу, з котрим так погано пожартував Фікс, то розуміється вийшла-б зовсім неприємна дія Фікса розмова. Та, певне, Паспарту був ще під впливом наркозу.
Джон Бунсбі, нарешті, знявся з якоря й „Танкадера,“ надувши свої вітрила, попливла по хвилях.
Ця подорож за вісімсот миль на судні в двадцять тон була дуже сміливою й небезпечною, особливо в осінню пору, коли Китайське море взагалі неспокійне через те, що на ньому панують ріжні вітри, які бувають ще дужчими під час рівноденства, а тепер був початок листопаду.
Для лоцмана, певно, було багато користніще везти мандрівців до Йокагами через те, що він одержував плату за кожний день; але при таких умовах було б дуже необережно пускатись в таку далеку дорогу. Навіть до Шанхаю їхати на такій легенькій шкуні було занадто сміливо, та Джон Бунсбі вірив в свою „Танкадеру“ що, як чайка, здіймалась на хвилях і він мав право вірити в своє судно.
Перший день „Танкадера“ пливла по нерівних проходах Гон-Конгського порту й у всякім положеню держалась як найкраще.
— Мені не треба, лоцмане, повторяти вам, щоб ви йшли наскільки можна швидче? — говорив містер Фогг, коли шкуна вийшла в чисте море.
