Закупивши, що було потрібно, містер Фогг та пані Ауда повернулись до готелю й пообідали за роскішно сервірованим спільним столом. Потім містріс Ауда, стомлена трохи довгою гулянкою по місту, пішла до свого покою, стиснувши на прощання, по англійському звичаю, руку своєму визволителю. Поважний джентльмен заглибився на весь вечір в читання „Teimes“ та „Illustrated London News“.
Як-би він умів дивуватись, то він би здивувався тим, що увечері його слуга не з'явився. Але тому, що він знав, що пароплав вирушає другого дня зранку, то він ні трохи не турбувався його відсутністю. Ранком другого дня Паспарту не з'явився на дзвінок містера Фогга.
Ніхто не вгадав-би, що думав поважний джентльмен, довідавшись, що його слуга ще не повернувся. Містер Фогг обмежився тим, що післав за паланкіном і звелів повідомити містріс Ауду.
Було вісім годии і приплив, якого ждали о-пів-до-десятої для того, щоб вирядити з рейда „Карнатик“ ще не надійшов.
Коли паланкін прибув, містріс Ауда з містером Фоггом сіли в нього, а багаж попровадили окремо на тачці позаду. Через пів години вони прибули на побережжя, де містер Фогг довідався, що „Карнатик“ вирушив вчора увечері.
Містер Фогг сподівався знайти разом пароплав і свого слугу, а тепер мусів обійтись без того й другого. Але на його обличчю не відбилось і найменшого незадоволення або почуття прикрости. На стурбовані погляди містріс Ауди він одповідав:
— Це тільки випадок, моя пані, не більше.
В ту хвилину Фікс, який пильно стежив здалеку за містером Фоггом, підійшов до його й запитав, чемно уклонившись:
