Конзі. Тим часом він наказав Паспарту зоставатись в готелі, поки він не вернеться, щоб не лишати пані саму.
Містер Фогг звелів везти себе на биржу, де, напевне, знали таку багату та поважну людину, як Джеджі, якого вважали одним з найбагатчих купців в місті. Кур'єр, до якого звернувся містер Фогг, дійсно знав цього індуського негоціянта. Але він вже два роки, як виїхав з Китаю й оселився в Европі, швидче всього, що в Голандії, де він мав справи ще тоді, як жив в Гон-Конзі.
Філеас Фогг повернувся до готелю й зараз післав до містріс Ауди лакея, щоб спитатись, чи може вона приняти його.
І на відповідь пані що можна, він увійшов до неї й повідомив, без усяких передмов, що її родича вже немає в Гон-Конзі й, що він напевне оселився в Голандії.
Спочатку містріс Ауда нічого не відповіла. Вона підвела руку до чола й скілька хвилин мовчала замислившись. Нарешті, вона звернулась до містера Фогга з питанням.
— Що ж мені тепер робити?
— Дуже просто, — відповів містер Фогг, — їхати до Европи.
— Але я не можу зловживати…
— Ви не зловживайте нічим. Ваша присутність не змінює мого маршруту. — Паспарту!
— Що зволите?
— Підіть на „Карнатик“ і візьміть три каюти.
Паспарту був дуже радий, що ця, така добра до нього молода жінка, поїде з ними й зараз таки вийшов з готелю.
