джонок, човнів та усяких суден, що заповнюють порти Гон-Конгу.
О першій годині „Рангун“ підійшов до берега й пасажири зійшли на землю.
Цим разом випадок був дуже корисним містерові Фоггові. Як би не зіпсувались казани на „Карнатикові“ й він одплив-би 5-го листопаду то пасажирам, що їдуть до Японії, довелось-би ждати цілий тиждень до слідуючого пароплаву. Тепера ж, хоч містер Фогг спізнився на двадцять чотирі години, але цим він не пошкодив успіхові своєї мандрівки.
Справді, пароплав, що відходить з Йокагами до Сан-Франціско Тихим океаном, відповідає Гон-Конгському пароплавові й не може відійти, поки не прибуде останній. Безумовно, що в Йокагаму Філеас Фогг також спізнився на двадцять чотирі години, але їх легко було надолужити під час 22-денного переїзду через Тихий океан. Таким чином Філеас Фогг був обмежений в рямцях свого програму з точністю до 24-х годин.
Минуло тридцять пять день з того часу, як він виїхав з Лондону. „Карнатик“ одходив лишень другого дня о пятій годині ранку. Виходить, у Філеаса Фогга зоставалось в розпорядженні шіснадцять годин на те, щоби влаштувати свої справи — цеб-то ті, що торкались містріс Ауди. Зійшовши на беріг, він запропонував руку молодій пані й довів її до паланкіну. Носильників він запитав про кращий в місті готель; йому назвали готель Клубу. Паланкін разом з Паспарту подався до того готелю й після двадцяти хвилин був там. Філеас Фогг узяв для містріс Ауди покій, попеклувався про те, щоб вона ні в чому не мали невигоди. Потім він сказав містріс Ауді, що зараз-таки піде розшукувати того родича, на опікування якого він повинен залишити її в Гон-
