поетичних мрій й відрізнявся надзвичайною безсторонністю. Дивлячись на нього, можна було напевне сказати, що він проживе до ста літ і а-ні трохи не зостаріється.
Що містер Фогг був англієць в цьому не могло виникати ніякого сумніву; але чи був він корінним мешканцем Лондону, про це не було ніяких докладних відомостів. Ні на биржі, ні в банках, а-ні в конторах Сіті[1] його не було видко. В доках і басейнах не стояли його кораблі, не чути було його ім'я й серед колеґій адвокатів, ні в Темплі[2], ні в Лінкольнс-Інні. Відомі ті товариства наукові й промислові, як от Королівський великобританський інститут, Інститут Русель, Літературний Інститут Заходу, правничий Інститут, Інститут мистецтва й наук, товариство гармонії, ентомологичне товариство та инші не знали його в складі своїх членів. Він не був ні промисловцем, ні торговцем, а-ні землевласником. Він був тільки-но членом Реформ-клубу.
Ця таємнича людина вступила до Реформ-клубу за рекомендацією братів Бартінг, банкирів, у яких Фогг мав вільний кредіт.
Всі були певні, що містер Фогг має чимале майно, але про те, яке те майно, коли й при яких обставинах воно набуто, нічого не відали навіть найдосвідченіщі люде. Знали тільки, що він не марнотрат, але й не скупий. Завжди, коли потреба була підтримати щось корисне чи шляхетне, він робив це, звичайно, не називаючи свого наймення.
Певне у всьому світі не було людини більш мовчазної, як Філеас Фогг. Говорив він дуже рідко, коли того вимагала нагальна потреба, й це
