ди. В певні години він регулярно з'являвся, коли не розмовляти з нею, то принаймні слухать її оповідання. Він був з нею надзвичайно чемним, але зі спритністю, грацією й спокійністю автомата, рухи якого пристосовано для цієї мети. Молода пані не знала що й думать, та Паспарту трохи познайомив їй, з якою оригінальною та ексцентричною[1] людиною звела її доля. Він освідомив її про заклад, що був причиною мандрівки цього джентльмена. Містріс Ауда посьміхнулась, але як би там не було, їй повернено було життя завдяки містерові Фоггові й він нічого не губив од того, що вона дивилась на нього крізь призму вдячности. Містріс Ауда підтвердила оповідання провідника про свою сумну історію. Вона, справді, належала до раси парсів, що займала перше місце серед тубольців. Де-кілька купців з цеї раси придбали в Індії великі капитали, торгуючи бавовняком. Один з них, сер Джемс Джеджі, дістав від англійського уряду шляхетство; містріс Ауда була родичкою цього багатого купця, що жив у Бомбеї. В Гон-Конзі вона сподівалась знайти брата в перших цього Джеджі, але не була певна, що знайде у нього захоронок. На це містер Фогг кожного разу відповідав, що їй нічого турбуватись і що все полагодиться до найменших дрібниць — „математично“. Це був його укоханий вираз.
Невідомо, чи розуміла молода жінка цю нудну мову. У всякім випадку, вона всякого разу пильно дивилась своїми очима, „ясними, як священні озера Гімалаїв“, в очі містера Фогга. Але стриманий містер Фогг був однаково байдужим, і здавалось, зовсім не збірався кинутись в ці озера.
- ↑ Здібного на усякі надзвичайні та несподівані вчинки.
