КЛАСИКА АРХІВОЗНАВЧОЇ ДУМКИ
УДК 930.25(450)
ТА ЙОГО СТАТТЯ DE ARCHIVIS[1]
Редакція журналу започатковує нову рубрику “Класика архівознавчої думки”. У кожному номері нашого видання плануємо вміщувати переклади праць видатних істориків-архівознавців, які внесли значний вклад у розвиток архівної справи. На думку редакції, таке нововведення дасть змогу ознайомитися з працями класиків зарубіжного архівознавства, зокрема із трактуванням ними поняття архівознавства як науки і навчальної дисципліни, тенденціями розвитку зарубіжного архівознавства, особливостями організації архівної справи у світі, державної політики в галузі архівної справи тощо.
Усе плинне, навіть слава і знаменитості, як справедливо зазначив Марк Аврелій приблизно сім століть тому. Обґрунтованість цієї істини чудово ілюструє життя громадянина Венеціанської Республіки Бальдасара Боніфаціо – юриста, професора й ректора коледжу, єпископа та визначного litterateur (літератора). Він так ніколи і не був включений у наукові розділи будь-якого видання Encyclopedia Britannica (Британської енциклопедії), більше того – за цю зневагу ніколи не помстилася Enciclopedia italiana (Італійська енциклопедія), в якій не знайшлося місця для нього в жодному з її тридцяти з надлишком величезних томів. Єдиним захисником творчості Боніфаціо за останній час став месьє Ліппінкотт, який присвятив йому чотири з половиною рядки (не враховуючи згадки про його статус викладача і адвоката) у своїй достойній поваги праці Універсальний фонетичний словник біографії та міфології. Найновішим біографічним нарисом, який можна вважати чимось більшим за згадку, є слова Женгене у праці Biographie universelle, видання 1812 р.[2]
Бальдасар Боніфаціо народився у місті Крема в провінції Кремона 5 січня 1586 р. Він був сином Боніфація Боніфаціо, відомого[3] юриста й оцінника, та Паули Карніані, дочки Джованні Франциско Карніані, також юриста й оцінника. Своїм іменем Бальдасар завдячує тому, що він і його два брати – трійнята – були названі на честь трьох мудрих королів:
- ↑ Переклад з англійської Білоус Мадіни Юріївни – провідного спеціаліста відділу використання інформації документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.
- ↑ Оскільки про Боніфаціо відомо дуже мало доведених фактів, список використаних джерел не може не становити зацікавлення. Фактична інформація вступних приміток ґрунтується на цих працях, якщо не зазначено інше. 1. Bibliotheca Aprosiana… (Болонья, 1673), 502–512. Багато інформації про літературну діяльність, друзів, особистих ворогів тощо; містить посилання на першоджерела; немає даних про викладацьку та єпископську діяльність тощо. 2. Георг Кьоніг Bibliotheca vetus et nova… (Альтдорф, 1678), 123; 8 рядків; деякі дати та деталі; деякі посилання на праці. 3. Фердінандо Угеллі Italia sacra; sive, De episcopis Italiae… (Венеція, 1720), V, 393. Незначні дані про єпископську діяльність; епітафії. 4. Йоханн Фабріціус Historiae bibliothecae Fabricianae… (Вольфенбюттель, 1722), V, 498. Його джерела не описують життя Боніфаціо повністю. 5. Джин П. Ніцерон Mémoires pour server à l’histoire des homes illustrés… (Париж, 1731), XVI, 366–378. Повні дані, деяка літературна критика, список праць тощо. 6. Даніель Джордж Моргоф Polyhistor… (видання 3-тє, Любек, 1732), І, 244, 316, 317, 940, 1010. Літературна критика. 7. Grosses vollständiges universal Lexicon aller Wissenschaften und Künste… (Халле і Лейпциг, 1733), IV, 618. Значний об’єм інформації, список авторитетних джерел. 8. Кр. Готтліб Йохер Allgemeines gelehrten-lexicon… (Лейпциг, 1750), І, 1233. Деякі дані, яких ми не знаходимо в інших джерелах; деяка інформація про якість праць, епітафії, основні риси характеру тощо. 9. Давід Клемент Bibliothèque curieuse, ou catalogue raisonné de livres difficiles à trouver (Ганновер, 1754), V, 72–75. Багато інформації про рідкісний характер праць Боніфаціо; цитати з інших авторитетних книжкових джерел тощо. 10. Nouveau dictionnaire historique… (видання 7-ме, Париж, 1789), II, 1831, 16 рядків. 11. Новий генеалогічний і бібліографічний словник (нове видання, доповнене, Лондон, 1798), II, 458, 8½ рядків. Взято дослівно з 10. 12. П’єр-Луї Женгене Biographie universelle… (Париж, 1812), V, 117-120. Одне з найкращих окремих джерел; не є вичерпним. 13. Dictionnaire historique et bibliographique (Париж, 1822), І, 289; 8 рядків. 14. Дж. С. Ерш і Дж. Г. Грубер Allgemeine Encyclopädie der Wissenschaften und Künste… (Лейпциг, 1823), XI, 390. здебільшого інформація про праці; унікальний перелік джерел, який не подано в жодній іншій книзі. 15. Encyclopedie catholique… (Париж, дата не вказана), IV, 44, 45. Дослівна копія джерела 14, окрім декількох випущених фраз. 16. Дж. Л. Блейк Загальний біографічний словник… (Нью-Йорк, 1835), 139; 8 рядків. 17. Вільям А’Бекетт Універсальна біографія... (Лондон, 1836), і, 491; 11 рядків. 18. Biographie universelle… (Париж, 1848), II, 101; менше однієї колонки. Не підписано; очевидно, скорочений варіант джерела 12. 19. Г. Дж. Роуз Новий загальний біографічний словник (Лондон, 1850), IV, 419; 12½ рядків. Сім рядків присвячені походженню імені Боніфаціо! 20. А.К.Марані, в Імперському словнику універсальної біографії (Лондон, 1863), І, 670. Окрім посилання на Клемента (у цитованому виданні), не містить жодних даних, яких не подано у джерелі 12. 21. Pierers Universal-conversations-lexikon (Лейпциг, 1875), III, 664; 17 рядків. 22. La grande encyclopedie (Париж, дата не вказана), VII, 300; 12 рядків, підписаних ініціалами G.L. 23. Enciclopedia universal ilustrada europeo-americana… (Барселона, дата не вказана), IX, 15; 13 рядків. 24. [Ліппінкотт] Універсальний фонетичний словник біографії та міфології (Філадельфія, 1886), 427; менше 4½ рядків. Позиції 15-23 не містять жодної нової інформації. Їх подано як доказ зникнення Боніфаціо з горизонту наукової думки.
- ↑ За словами Ніцерона (у цитованому виданні), однак на даний момент про нього жодної інформації немає.
