1706, 1709--33), курфюрст сак- сонський (Фрідріх Август |, 1694--1733). Домігся королів. трону в результаті боротьби зі ста- влеником Франції принцом Кон- ті за допомогою підкупу частини депутатів сейму та введення до Польщі саксонського війська. Його правління підтримувала монархія Габсбургів. У І-му деся- тилітті свого королювання (до 1706) А. П спирався на анти- франц. міжнар.-політ, систему («Великий союз»), до складу яко- го, крім габсбургської Австрії, входили Англія, Голландія (нині Нідерланди), Бранденбург- Прус- сія, Португалія, Савойя і більша частина князівств «Священної Рим- ської імперії германської нації». А. П прагнувреалізувати особисту унію й утворити унітарне саксон- сько-польс.литов. держ. об-ня, яке поставило 6 представника ди- настії Беттінів у один ряд з про- відними ммонаршими дворами. Для цього шукав підтримки у су- сідніх д-в, пропонуючи їхнім пра- вителям в обмін на допомогу в боротьбі 3 «шляхетськими воль- ностями» польс.-литов, землі, На- магався приєднати до спадкових саксонських володінь Ліфляндію (нині пн. ч. Латвії 1 пд. ч, Естонії) й Естляндію (нині пн. ч. Естонії), а також Трансільванію (нині у складі Румунії) й Молдову. 16 січ. 1699 уклав Карловицький договір (див. Карловицький конгрес 1695-- 7699) з Османською імперією, згід- но з яким до Польщі відійшли 3е- млі пд.-сх, Київщини та Поділля. Але, незважаючи на постанову сейму 1699 про заборону козац. «міліції», намагався використати козацтво Правобережної України, про що свідчила вручена фастів- ському полк. С.Палію корогва З королів. гербом. Окремі частини козаків влітку 1700 брали участь в облозі польс. військами м. Рига (нині столиця Латвії). Королів. універсалом від 15 черв. 1700 на укр. тер. Корони Польської греко- католики (див. Українська греко- католицька церква) зрівнюються у правах з римо-католиками (див. Римо-католицька церква в Украї- ні). Проте на поч. 1702 А. І видав універсал про ліквідацію козацтва у Київ. та Брацлав. воєводствах. Спільно з Петром Г згідно з Нарв- ським договором 30 серп. 1704 придушив козац.-сел. повстання під проводом С.Палія, А.Абазина, С.Самуся та З.Їскри на Правобе- режній Україні. Протягом 1711-- 12 за наполяганням А. 1 і згідно з
Август НІ Фридерик.
польс.рос. домовленостями від- булося виселення жителів козац. полків з Правобережжя на Лівобе- режну Україну. В результаті швед. окупації Польщі та невдоволення внутр. опозиції (т. 3в. Велико- польська шляхетська конфедера- ція) А. І згідно з договором 1з ко- ролем Швеції Карлом ХІЇ від 24 верес. 1706 віддав польс. коро- ну його ставленику -- Сланіс- лаву Ї Лещинському. Річ Посполи- та у цей час була виключена із сфер впливу Австрії і Франції. Поступово польс.-литов. д-ва по- трапила під вплив Рос. д-ви. Піс- ля Полтавської битви 17091 пере- моги Петра І над Карлом ХІЇ А. Й відновив владу над Річчю Посполитою, 20 жовт. 1709А. Пі Петро Ї уклали мир в м. Торунь (Польща), згідно 3 яким Росія 30- бов'язувалася надавати королю військ. підтримку. У відповідь вальний сейм 1710 у Варшаві рати- фікував «Вічний мир» 16561 визнав встановлені ним польс.-рос. кор- дони.
Протягом 1715--17 А. П з до- помогою саксонських військ вів боротьбу з Тарногородською кон- федерацією, яка закінчилася під- писанням договору між коро- лем і шляхтою, затвердженим «Німим сеймом» 1717. Договір регулював унійні стосунки між Річчю Посполитою і Саксонією: саксонським урядовцям заборо- нялося втручатися у внутр. спра- ви Польщі й представляти п на міжнар. рівні; саксонське військо мало покинути польс.-литов. д-ву; королю заборонялося про- тягом тривалого часу перебувати у столиці Саксонії - м. Дрезден (нині ФРН). Передбачалося про- ведення скарбово-військ. рефор-
ми (встановлення на користь вій- ська постійного поголовного по- датку в Польщі і подимного -- в Литві); польс. військо мало нара- ховувати 24 тис. осіб; обмежу- валися права коронних і поль- них гетьманів; у воєводських сей- миків відбиралося право набору до війська і збирання окремих податків; заборонялося створю- вати опозиційні конфедерації шля- хетські,
У внутр. політиці, крім боро- тьби з представниками окремих магнатських і шляхетських родів, А. Й намагався створити постійну армію з артилерією і флотом; вживав заходи щодо поліпшення нац. пром-сті і торгівлі, зокрема хотів взяти контроль над транзит- ною торгівлею зі Сх.,; домагався повернення у Польщу 3-за кордо- ну заможних магнатсько-шляхет- ських родин тощо. А. 1 мав одну з найрозвиненіших у тогочасній Європі дипломатичних служб - його постійні представники пере- бували майже у всіх європ. д-вах. Проте поступове зближення у 20--30-х рр. 15 ст. інтересів Ро- сійської імперії, Австрії і Пруссії щодо Польщі готувало поділи польс. земель (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) між цими д-ва- ми. В останнє десятиріччя прав- ління А. ЇЇ д-вою фактично керу- вало угруповання представників магнатського роду Чарторийських та його прихильників (т. зв. Фа- мілія). Заїх допомоги після смерті А. П польс. корона була передана його синові Фридерику яЯвгусту ЛІ Саксонському.
Літ. Огуіпомизкі Е. Дзіє)є Роїзкі род рапоматієт Аивизіа П. Ктакбм, 1849; Ваійтап Ї. Ацвизі ПО Мослу. В кн.: Роїзкі 510мпік біовтайстлу, 1. І. Ктакбм, 1935; Зіазгемякі 7. Ацвця П. Матегама, І986; Мамкемтісс М. Ваду зетаїотзків Аицвизіа П (1697--1733). Мтомаму, 1988.
Т.В. Чухліб.
АВГУСТ ПІ Саксонський | (Фри- дерик; 17.10.1696 -- 16.10.1763) - польс. король та саксонський курфюрст (1733-63). З династії ВБеттінів. Н. в м. Дрезден (нині ФРН). Був одружений (з 1719) з донькою імп. Йосифа І Марією. Обраний на польс. трон за спри- яння рос. та саксонських військ. Визнаний королем вальним сєй- мом 1736 -- єдиним не зірваним шляхтою сеймом за його правлін- ня. У Польщі А. ПІ бував рідко, не знав польс. мови. Перебував під впливом оточення -- спочатку А.Сулковського, а 3 1738 --
13
АВГУСТ
