Переярило яри
Розливаються хвилі тривоги:
Нічим отаману крить.
А коли з-за борів синіх
Ворог обліг, як тінь,
З бою отамана виніс
На стежку таємну кінь.
— Розбіглися хлопці з бою,
Програно мною бій,
Не залишилось набоїв
— Треба тікати й собі…
Але наче подвоєно вдари —
На стежці — кінських копит:
Навздогін за отаманом шпарить
В лісі погоня з степів.
Став, причаївся за дубом:
Мчить верхівець — один —
За отаманом любий
Джура його молодий.
— Стій, ти куди?
— За тобою…
А, за мною? Від баб?..
Щось не бачив тебе серед бою,
Коли я ворогів рубав…
