V
Коротке слово — „прощайте“
На клаптику папірця
— А ви знаєте,
Як отим протинають серця?
Чи тремтіло, чи ні срібне перце,
А смерть — вже у серці гадюкою:
Завтра сокірки застукають
— Хто вмер це?… Хто вмер це?…
Хто вмер це?…
В дзвіниці спитають: — „яке брать
Покривало — чорне, чи з маками?“
— Закутають марам їх ребра —
Старим, свічечкам заплаканим,
Ліниво лизне мідні мури
Важке серце надбитого дзвону.
Не збиваючись з низького тону,
Бурмотітиме піп похмурий
І співатимуть щось про безвіччя…
Хтось, юнак, для себе непомітну,
На спокійне, холодне обличчя
Кине погляду квітку блакитну…
Поплює на долоні грабар,
Візьме заступ до рук звичним рухом.
