Сторінка:Еллан В. Поезії (1927).pdf/84

— Сміються ті очі... І плачуть ті очі.
Але — не для мене.. Знаю...

III

Так безсило упали червоні кінці
Ріжнобарвної хустки с похилих рамен
На заломлені руки — мов крила
Закривавлені мертвого птаха.
Поцілунок (такий непотрібний)...
Ліг на м'які покірні уста
(Мов зів'ялий пожовклий листок
На холодну, мертвіючу землю)…
Не здрігнулась. Очей не звела.
Скам'яніла. Ні слова, ні згуку…
— Ха-ха-ха… — Це остання любов
І найперший її поцілунок.

IV

Ти вже не можеш бути сестрою,
Коханкою — не хочеш бути…
Лякаюся думки — що все було грою,
Що треба буде: забути.