маємо ми право розглядати невеличкий доробок Вас. Еллана, як поезію, чи, спираючись на авторитет акад. С. Єфремова, віднесемо його до журналістики, до „чистого раціоналізму“.
М. Зеров — строгий критик і прекрасний знаток слова — в своїй книжці „До джерел“ не тільки не відмовляє Вас. Елланові в поетичних здібностях, але й вважає його за поета „ліричної своєрідности“ й „чутливости стилістичної“. Він каже, що „в ньому (в Еллані) тремтіло щось від тонкого й ніжного лірика, якому зрозумілі були „мотиви вітру“.
М. Зеров, таким чином, формально не полемізуючи з акад. С. Єфремовим, фактично, як ми бачили, не погоджується з останнім.
Отже, за Вас. Еллана, як за справжнього поета, уже подано було авторитетний голос.
Але, на жаль, ця слава вкоріняється за ним на підставі тільки того віршованого матеріялу, що його після смерти поета залишилось дуже й дуже замало. („Лист“, „Парк“ то-що). Що-ж до циклу революційно-бойової романтики, то його (цей цикл) в кращому разі держать у тіні. Очевидно, і така критика не задовольнила-б Вас. Еллана, бо він не вважав себе за творця 2 – 3 віршів. Такі поезії,
