Сторінка:Еллан В. Поезії (1927).pdf/79

Ця сторінка вичитана
НА ОБВАЖНІЛІ

На обважнілі, розпатлані нерви
Навалилося буднями.
Занудило стіни паперами
Грудки під ногами — груднем
Кожен день — мобілізація й черги.
З остюками хліба крайки
— І десь далеко-далеко беріг,
Не дотягтись до теплої руки…

… Гей, червоні коні на припоні
Посхиляли голови низько.
А багнети гострі — під наметом
Геть поржавіли, без блиску.
Посмутніли вогні…
Тумани в далені…

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

— Хто там співає тужливі пісні?
Хто там співає?