М. Йогансен. Безперечно, автор „Ударів молота і серця“ тоді згадував Еллана, коли його твір звучав йому поезією, коли він бачив у ньому „емоціональний продукт“. Цей „безпосередній і чистий раціоналіст, безкомпромісовий бард революції та пролетаріяту“, як його схарактеризував акад. С. Єфремов, — ставив під сумнів свій „чистий раціоналізм“ (будучи воістину „бардом революції та пролетаріяту)“, і ставив під сумнів саме своїм обережним відношенням до свого таки любимого псевдоніму. Иншими словами, він завжди намагався тонко й шляхетно внести коректив до згаданої характеристики, добре розуміючи, очевидно, що „чистий раціоналізм“ лежить на діяметрально протилежному полюсі від, в даному разі, безперечно іронічного „барда“. І іще иншими словами — сам Еллан (без сумніву) завжди вважав себе за поета.
Отже, перше питання, що ми його хочемо розвязати в своїй статті, таке буде: чи не помилявся автор „Ударів молота і серця“? Може і справді він був тільки політиком і журналістом? Може й справді йому доведеться фігурувати в історії нашого письменства тільки, як доброму організаторові молодої літератури? Иншими словами, чи
