Сторінка:Еллан В. Поезії (1927).pdf/61

Ця сторінка вичитана


Їм ренегат, луказа щирий
Повідомив: „вони без зброї“…
— Без зброї. Добре. На війну…
— Притупнув генерал ногою,
І… змовк. Поблід. Згадав одну
Країну, що стоїть стіною,
І де „вони“ — вже мають зброю…
Коли під вікнами палаців
Із кличами — „війна — війні“
Проходять лави армій праці,
— Що в тих палаців глибині?