ЗА ВІКНАМИ ПАЛАЦІВ
Коли під вікнами палаців
Із кличами — „війна — війні“
Проходять лави армій праці,
— Що в тих палаців глибині?
Замовкни, серце зажиріле,
Обличчя, не жовтій від жовчи.
Це ті, що їх іще не вбили,
Це ті, що вже не підуть мовчки
Під музику і барабани,
Під спів попів і під команду,
На братобитву, смерть і рани,
Щоб звеселити ситу банду.
Проходять мимо. І в палацах
Дзеленькотять дзеркальні шиби
Мов клич — каміння: вікна вибить.
І страх зубами чітко клаца…
Пройшли. Фельдмаршали й банкіри
В палацах — знов війни герої:
