Хіба, нарешті (і головне), ввесь цей цикл не насичено соковитими образами, які так хвилювали нашу пореволюційну літературну молодь, що вона й до сьогоднішнього дня вар'їрує їх на всі лади? Не можна-ж припустити, щоб мова йшла про бадьорість цього циклу, бо инакше — ми мусили-б тоді розвінчати майже всю Л. Українку.
Очевидно, ми не помилились, натякаючи на різні смаки що до соціяльної лірики. Справа все-таки в тому, як ми відчували соціяльну революцію, як вона звучала нам. Для людини, що по тим або иншим причинам не могла найти виправдання Жовтневим подіям, усякі мотиви революційно-бойової романтики того часу завжди звучали фальшиво, а, значить, і йшли в розріз із художньою правдою. Що-ж до людей, які відчували соціяльну революцію, як музику найбільшої радости, для них Елланівські вірші революційно-бойового циклу назавжди залишаться справжньою поезією, бо в них вони бачать настрої й думи свого оточення й, нарешті, бачать самих себе.
Вас. Еллан зовсім не дарма згадував „Паризьку Комуну“. Він знав, відкіля він, як поет, веде свою родословну і хто зрозуміє його. Його зрозу-
