то покаже, що слуга приходскій въ цѣло̂й своѣй дѣйстно̂й и найвысшо̂й силѣ, т. є. такій слуга, що єсть урядникомъ приходского дому працѣ и якъ урядникъ ходить до приходскои церкви, — має по̂сля правъ и свого уряду всѣ найвысши̂ спосо̂бности, однымъ словомъ всѣ найлѣпши̂ свойства людскои вдачѣ. До него й не вмылись всѣ слуги або педлѣ въ товариствахъ, каплицяхъ и судахъ.
Панъ Бумбль перечисливъ знову всѣ ложочки до чаю, зваживъ клѣщѣ до цукру, оглянувъ докладно цѣдилко до молока и всѣ движимости ажь до подушокъ зъ ко̂ньского волося на сто̂льцяхъ. Ажь о̂дтакъ впавъ на думку, що вже пора, щобы панѣ Корні вернула. Але єи все ще не було нѣ видко, нѣ чути. Гадка выкликує звычайно гадку; и тому Бумбль подумавъ дальше, що для забитя часу буде се совсѣмъ невинна и о̂дповѣдна розрывка, єсли перегляне зъ цѣкавости комоду панѣ Корні.
Такъ послухавши у дверей, чи хто не йде, почавъ о̂нъ переглядати долѣшну высувку комоды. Найшовъ тамъ одѣжь зъ доброи матеріи и она єму незвычайно подобалась. Въ горѣшно̂й высувцѣ о̂дкрывъ замкнену скриночку, потрясъ нею, а тамъ грошѣ забренѣли, якъ яка мила музика. Порадувавшись такъ симъ и тымъ, замкнувъ комоду, станувъ коло печи, якъ перше, и сказавъ торжественно-поважно: „Зроблю такъ!“ Прито̂мъ усмѣхнувъ ся о̂нъ такъ хитро и приємно, наче хотѣвъ сказати, якій зъ него кремѣзный, веселый та штудерный старый хлопець! Вко̂нци оглянувъ зъ вдоволеньемъ и цѣкавостію свои лидки зъ боку.
Ще дививъ ся о̂нъ такъ зъ вволеньемъ на свои лидки, кола панѣ Корні скоро во̂йшла, майже безъ о̂д-