о̂дповѣла она и силувала ся засмѣятись. Такъ знай, що добро тебе не жде.
Оліверъ завважавъ, що має якусь власть надъ лѣпшими чувствами Нансі и хотѣвъ уже єи просити, змилуватись надъ єго безраднымъ положеньемъ. Ажь нагадавъ собѣ, що се ледви одинацята година, ще мабуть богато людей ходить улицями, то може хто й повѣрить єму, коли попросить о помо̂чь. Отже коли єму ся гадка прийшла до головы, приступивъ до Нансі трохи змѣшаный и сказавъ сквапно, що готовъ ити.
За той часъ Нансі добре мала єго на оцѣ и о̂дгадала єго думки. О̂нъ и самъ мо̂гъ по єи значучо̂мъ поглядѣ вгадати, що она змѣркувала.
— Пстъ! — сказала она, нагнулась до него, оглянулась доокола и вказала на дверѣ. — Не дашь собѣ рады. Я вже всѣлякими способами старалась тобѣ помогти та годѣ. На тебе всюды лапки наставлени̂ и остро тебе стережуть; може коли и втечешь, але не теперь.
Она була очевидно зворушена. Оліверъ зачудувавъ ся и глянувъ на ню пытаючо. Здавалось, що правду сказала, була блѣда и сильно дрожала.
— Я вже тебе разъ оборонила о̂дъ злого обходу и буду тебе боронити й бороню теперь, — говорила она дальше, — бо якъ бы я не завела тебе до Сайкса, то завѣвъ бы тебе хто иншій и ще бо̂льше нелюдяно обо̂йшовсь бы зъ тобою. Я заручила за те, що зо̂ мною споко̂йно и тихо по̂дешь, а якъ не по̂дешь, то пошкодишь не лише ообѣ, але й менѣ, а може дашь причину до моєи смерти. Дивись! се я за тебе то̂лько натерпѣлась; Богъ свѣдкомъ, коли не правду кажу.
Она показала єму богато синяко̂въ на плечохъ и рукахъ и говорила скоро дальше:
— То жь памятай собѣ и не роби нѣчо такого, за що