Відчувати серцем правду,
А кривдї коритись…
Розміркуй же, кому в сьвітї
Труднїйш із нас битись?
Гей чого так засмутив ся,
Став серед дороги?
Тягни, друже, поки тягнеш,
Поки служать ноги!
Треба ниву допорати,
Допораєм — годї!
Не покидай хоч ти мене
Самого в пригодї.
За все колись подякую,
Вдосталь відпочинеш;
Буде з хлїбом твій хазяїн,
То й ти не загинеш!