Сторінка:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu/27

Цю сторінку схвалено

Стайн прибули сюди, хоч це й коштувало їм три тисячі, а орегонці ще десь там на березі. Вони не виберуться звідси до наступного року.

О, вони справжні пройдисвіти, ваші та мій господарі  Коли їм що перешкоджає, вони сиплять грішми і ніколи не зважають на почуття інших людей. Що вони зробили, коли дісталися озера Ліндерман? Теслі допіру поклали останню дошку на човна, що його вони за шість сотень умовилися зробити для партії з Фріско. Спреґ і Стайн всучили їм тисячу, і вони порушили умову  Це дуже добрий човен, але його здобуто, обшахравши інших людей  Ті доставили всю свою поклажу сюди, але уних нема човна, і тут вони застрянуть аж до того року.

 Пийте ще другу чашку кави! Майте на увазі, що я не поїхав би з ними, якби не мав такого божевільного бажання дістатися до Клондайку. Вони несправедливі. Вони могли б зняти креп з дверей будинку де є жалоба, якби це було їм потрібно для їхніх справ. Підписали ви умову?

Кіт похитав головою.

— Тоді я шкодую вас, товаришу. В країні бракує харчів. Вони виставлять вас, як тільки доберуться до Давсона. Там люди цієї зими помиратимуть з голоду.

— Вони погодились… — Почав Кіт.

— На словах, — коротко відрубав Шорті — Ви тільки поогворите з ними, це й усе. Ну, якось то буде. А як ваше ім'я товаришу?

— Зовіть мене Смоком, — сказав Кіт.

— Гаразд, Смок. Попаритесь ви з вашою словесною умовою. Це показує, чого треба від них сподіватися. Вони можуть тільки розкидати гроші або вилежуватись у ліжку, але працювати вони незугарні. Нам треба було навантажити все та годину тому виїхати. Це добра робота для нас з вами. Дуже швидко ви почуєте, як вони гукатимуть, щоб їм дати каву до ліжка, подумайте тільки! Та ще дорослі люди. Чи вмієте ви човном плавати? Я чабан та шукач золота, але на воді, нічого не тямлю, а вони й поготів. Так отож, чи вмієте ви плавати?

— Побачите, — відповів Кіт, тулячись ближче до брезенту, бо сніг закрутився дужче. — Я не їздив човном з тої пори, як ще був хлопчиком. Але я гадаю, що ми можемо цього навчитися 

Край брезенту зірвався, і за комір Шорті посипався сніг 

— О, ми зможемо навчитися, звичайно, — пробубонів він незадово-