Цю сторінку схвалено
Парис.
Що нам красою хуртовини сила, Тіціянельо
|
(здоровлячи легким поклоном дївчата, до яких всї звертають ся).
І що волосся є у вас пахуче, (Вказуючи на місто в долинї, говорить гірко далї).
Ось там не годні сього зрозуміти! Ґянїно
(до дївчат).
Він сам? Самого лишимо до ночі? Лявінїя.
Тепер нїкого бачити не хоче. Дезідеріо.
Він малював, ще вся душа дрожить! Тіціянельо.
Блаженний час… В таку святу годину Парис.
А образ? Образ свій Мистець скінчить? |