КЛЯВДІО Жебрущі?
ПОКОЙОВИЙ Я не знаю.
КЛЯВДІО Так заприЛиш двері ті, що з вулиці в садок ведуть,
ПОКОЙОВИЙ Оце ж як-раз мене й лякає. ЗасовомЗапер я двері до садка, проте… КЛЯВДІО Ну, й що?
ПОКОЙОВИЙ Вони в садку тепер сидять. На лавочці,Де Аполлон стоїть, отой що з пісківця, КЛЯВДІО Чи чоловіки?
ПОКОЙОВИЙ Декільки. Та є й жінки.Не по жебрацьки, лиш по старосвітськи КЛЯВДІО Як хочеш, так роби, й добраніч!
|
(Одну хвилину походжає в задумі сюди й туди. З-за сцени чути тужну й зворушливу гру скрипки, зразу дальше, згодом щораз то ближче, вкінці звуки пливуть теплою та повною хвилею, наче б із сусідньої кімнати).
О, музика? (Спиняється й наслухає, повернувшися праворуч).
|