Цю сторінку схвалено
Життя ти, Смерте, змістиш у одній годині (Подумавши хвилину): Нехай і так, що думку цю зродила кровДо краю збурена й смертельная тривога — (Падає мертвий біля ніг Смерти). СМЕРТЬ (відходить повагом, похитуючи головою) Ну і чудні ж оці істоти:Незрозуміле виясняють, |
(Зникає в середніх дверях, а слова її стихають, поки зовсім не прогомоніли. В кімнаті настає тиша. Крізь вікно видно Смерть, що проходить проз двір, граючи на скрипку; за нею йде мати, потім дівчина, а зараз біля них постать схожа на Клявдія).