Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/372

Ця сторінка вичитана

Послухня́ний, а, е. Послушный. Розумний та послухняний був. О. 1862. V. 106.

Послухня́нство, ва, с. Послушаніе. Потіште своїм послухнянством і мене, старого батька. Кв.

Послу́шки, шок, ж. мн. Слушаніе. Ой у лузі, лузі, говорили гуси, а я молоденька слухала раненько, — за тия послушки била мене мати. Грин. III. 74.

Послу́шне, нар. Покорно. Прошу послушне. Федьк.

Послу́шний, а, е. Послушный. А я молода та послушная, свого свекорка та послухала. Чуб. V. 689.

По́слушник, ка, м. Слуга. Повідат царь до тих своїх послушників, жеби забили сто волів єму на обід. Драг. 275. Ум. По́слушничок. Мого батька брата та була взяла орда; а він там був послушничком у одного татарина п'ять год. О. 1862. V. З нар. уст, 85.

По́слушниця, ці, ж. Служанка. Ум. По́слушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. О. 1862. V. З нар. уст, 85.

По́слушничок, чка, м. Ум. отъ послушник.

Послюсарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Побыть слесаремъ.

Посма́гнути, ну, неш, гл. 1) Потемнѣть отъ солнца, сильнаго тепла. Гречка посмагла. Лебед. у. Висуше насіння, що аж посмагне. Лебед. у. 2) Загорѣть. 3) О губахъ: засохнуть, запечься. Посмагли губи.

Посма́жити, жу, жиш, гл. Изжарить (во множествѣ).

Посмали́ти, лю́, лиш, гл. Опалить, обжечь. Дев'ятнадцять самих баранячих голів до захолоду сама посмалила. Г. Барв. 425. Та одна діброва не горіла, соловейкові крильця посмалила. Чуб. V. 1057.

Посмачи́ти, чу́, чи́ш, гл. Придать вкусъ, сдѣлать вкуснѣе приправой, приправить. Левиц. Пов. 320. Нема чим картоплю посмачити. НВолын. у.

Посмачні́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться вкуснѣе.

Посмерді́ти, джу́, ди́ш, гл. Повонять нѣкоторое время.

Посмерти́ти, рчу́, ти́ш, гл. Умертвить (многихъ). Людей посмертила для лакімства грошей. Гн. II. 74.

Посме́ртний, а, е. Посмертный.

По́смик, ка, м. 1) У бороны: веревка конопляная, чаще скрученная изъ ствола молодого дерева, однимъ концемъ зацѣпленная за уголъ бороны, а на другомъ имѣющая валекъ съ постромками, въ которыя впрягается лошадь; иногда посмик бываетъ желѣзный. Подольск. г. НВолын. у. 2) Penis. Новомоск. у.

Посми́кати, чу, чеш, гл. Подергать. Ой паничу, паничу! я вас за чуб посмичу. Ном. № 1162.

Посмирні́шати, шаю, єш, гл. Присмирѣть. Зробиться сумною і на яку часину посмирнішає. Стор. МПр. 153.

Посмілі́шати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться смѣлѣе.

По́сміт, ту, м. Встрѣчено у Кулиша = Сміття, соръ. Нехай посмітом зметуться, зникнуть, як постали. К. Псал. 194.

Посмі́ти, смі́ю, єш, гл. Посмѣть, осмѣлиться. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє. Чуб. V. 151.

Посміти́ти, чу́, ти́ш, гл. Насорить.

Посмітник, ка, м.? Бранное слово. А бодай тобі …посмітнику ти, сіпуго!… Грин. II. 165.

Посмі́ттюха, хи, ж. 1) Птица: жаворонокъ хохлатый, Alauda cristata L. Сіла собі над водою сива посмітюха. Гол. III. 209. 2) Бранное слово для человѣка: дрянь, негодникъ, негодница. Посміттюха яка небудь командуватиме. Константиногр. у.

Посмі́тюшок, шка, м. = Посміттюха 1. Вх. Пч. II. 8.

По́сміх, ху, м. Смѣхъ, насмѣшка. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. З посміху люде бувають. Посл. 2) Посмѣшище. І прийміть же мене до себе і пригорніть же мене до себе, щоб я людським посміхом не ходила. Мил. 198.

Посміха́ти, ха́ю, єш, гл. Посмѣиваться. Стали люде теє зачувати, стали з удовиченьків посміхати. Мил. 346.

Посміхо́висько, ка, с. = Посміховище. Гн. I. 115.

Посміхо́вище, ща, с. Посмѣшище. На посміховище я їм здався? Сим. 217.

Посмі́хуватися, хуюся, єшся, гл. Посмѣиваться. Касян тільки посміхується. НВолын. у.

Посміше́нний, а, е. Осмѣянный, униженный. Нехай вони (шалопути) посмішенні будуть, а не дом Божий. Павлогр. у.

По́смішка, ки, ж. Насмѣшка. Це… посмішка з мене. Грин. I. 193.

Посмі́шкувати, кую, єш, гл. Насмѣ-