Про те ніколи сам Рибалка не казав;
А тільки він дійшов, як слідує, до краю.
Сула шумить, гуляє по степам…
Рибалка дивиться — і очі протирає:
Не вірить сам своїм очам,
Бо по Сулі — чорти б їх мучив матір —
Пливуть хлівці, стіжки, діжки, усякий крам,
І бідного його ниряє ятір!
Здихнув Рибалочка, да і назад поплівсь.
А що, земляче, пожививсь?
Ось слухайте, пани, бувайте ви здорові —
Еге Охріменко дурний? —
Пішов прохать у повітовий,
Що обідрав його наш писарь волосний!…