Єле живі були їх конї,
Вся збруя: сідла, нагайки,
Мовляв, підпруги й уздечки,
Було все піною облите,
У кров помазане, побите.
А про Марусю не привіз
Нїхто нїяку, кажуть, звісь.
Буцім її з землї не стало,
Покинула, мов, дівка мир.
Без неї мати пропадала,
З бідою горе коштувала
В чужині, що зовуть — Сибир.