Сторінка:Винниченко В. Вибрані твори (Київ, ДВУ, 1927).djvu/53

Цю сторінку схвалено

І Залєтаєв мовчки, покірно, нахиливши голову, протиснувся і став туди, куди наказав староста.


Хвилин через п'ять, коли я вирвавшись з дірки, вилазив за дядьком Дум-Думом на поверхню землі, в чотирьох кроках від себе я побачив чорно-сіру масу, яка хрипіла, люто качалась по землі, з неї виривався пронизуватий крик. — Сюди-а! А-а! А-а!

І в промежутках скажений крик і гупання по чомусь м'якому.

За стіною в середині тюрми уже тривожно й тяжко нісся свист, чулись вистріли, крики, тупотіння ніг.

Я прожогом злетів у ярок.

Піні нічого було чекати. Навалившись як прийшлося в екіпаж, ми ударили по конях і що-сили погнали по темному полю.


Пізніше нам переказали з тюрми, що староста Піня був убитий в ту ніч прикладами винтовок. Він з такою силою обхопив разом з рушницею ногу вартового, так міцно уп'явся зубами в тіло, що троє дозорців не могли одірвати його. Прийшлось приглушить його, але, приглушуючи прикладами, не розрахували сили ударів і вбили.