Сторінка:Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. Том II. 1865.pdf/131

Цю сторінку схвалено

стає. Якъ на лихо, дякъ, після подорожи въ мішку, захрипъ и мекекекавъ ледве чутнімъ голосомъ; правда, приізджий півчий славно бравъ баса, але куди-бъ то вже лучше, якби и коваль бувъ, которий завсігди бувало, якъ тільки співали „Отче нашъ“ або „Иже херувими,“ виходивъ на крилосъ и виводивъ відтіля тимъ самимъ напівомъ, якимъ співають у Полтаві. До того-жъ вінъ самъ виконувавъ обовязокъ церковного титаря. Вже відправилася утреня; після утрені відправилася обідня… та куди-жъ отсе справді запропастився коваль?