Як очі у тебе зорять!
Дай губоньки пишні мінї, —
Так хочетьця їх цїлувать,
Так тягнуть до себе вони!
Тремтиш ти з жаданнїв палких…
О, знаю, — впиватимусь я
Коханням з уст пишних твоїх, —
Моя ти, кохана, моя!
II.
Бачиш, ластівки черкають
Крильми низько над водою:
Знаю вже, кохана, знаю —
Жди дощу та ще й з грозою!
Тілки-ж нас той дощ, кохана,
Анї трохи не лякає,
Бо нас той вогонь обсушить,
Що у серцї нам палає.