Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/209

Дбалая мати так саме свій час уживає розумно,
Як задріма її хлопець, бо скоро прокинеть ця він.

V. Самотність.

Ви, що в лїсах живете й по скелях, прихильнії нїмфи,

Кожному ви даєте, чого він в душі забажа.
Дайте-ж розвагу сумним, зневіреним дайте пораду,
Щастя зустріти своє ви дайте усїм, хто коха!
Те-бо дали вам боги, немає чого поміж людьми:
Кожному, хто на вас здавсь, розвагою й радістю буть.
1887.

Мандруй!

(Гайне.)

Коли тебе дївчина зрадить, —
Закохуй ся швидче уп'ять,
А краще: бери собі збіжжя
І в сьвіта іди мандрувать.

Натрапиш на озеро синє,
Що в вербах сховалось гнучких, —
Своє невеличкеє горе
Та виплакать зможеш край їх.

Деручись на скелї високі,
Заохкаєш ти, як старий,
А злїзши на гору почуєш
Ти клекіт орлячий дзвінкий.

І сам ти орлом тодї станеш,
Почуєш ти сили приплив,
Почуєш, що вільний зробив ся
І долї — так мало згубив.