Низько, низько похилилась
Наша рідна хата:
Не єдна любов до краю
Білше з братом брата;
Там, де кров лилась річками
За свою країну,
Там недбалість і байдужість
Бачимо єдину.
Але-ж не сумуйте! Не скрізь ще руїна:
Високі душею єсть люде,
І в серцї в людей тих живе Україна
І жити повік вона буде!
Низько, низько похилилась
Наша рідна хата:
Не єднає праця спільна
Білше з братом брата;
Там, де сила процьвітала,
Сяла де просьвіта,
Там тепер країна млява,
В темряву повита.
Але-ж не сумуйте! Ми будемо жити,
Ще темрява нас не здолїла:
Єсть руки невтомні, що вміють робити,
Жива ще вкраїнськая сила!