Сторінка:Васильченко С. Повна збірка творів. Том 3 (1927).pdf/300

Цю сторінку схвалено

кий, мабуть, випав йому той талан… (До школярів). Ану, почитайте котрий іще що-небудь.

Санько. Хай ось Федь скаже!

Школярі. Федь! Федь!

Федь (вагається). Я не хочу… я ще не зовсім вивчив!

Школярі. Дарма. Підкажемо!

Ївга (щось йому нишком каже).

Федь. Ага. (Виходить наперед, далі до Надії). А дасте-ж, тітко…

Школярі (з докором). Федь!

Федь (скребе голову). Єй-бо, мабуть зіб'юся.

 
IV
Увіходить баба Ганна.

Ганна. Добривечір! (Зразу до Варки). Пішла й сіла. Вечеря на столі чахне, старий за столом місця собі не найде, а вона тут бали завела.

Варка (кидається). Ой, лишенько! Геть забула, чого прийшла. Я зараз, мамо. Тут таке, мамо…

Ганна (роздивляється). Що це у вас, вечерниці тут, чи що?

Михайло. Куди там ваші вечерниці! Ви послухайте тільки! (До Федя). Ну-ну, то кажи-ж, що ти там думав казати.

Федь (декламує вірш Шевченків):

(Коли він скінчив, всі плещуть).

Федь. Що — гарно?

Школярі. Гарно, Федь!

Федь приграє й пританцьовує.